Статуси за темою:

Роль суспільства

Руйнування міфів

Гадаю, лише в смерть перелякані люди можуть вірити, ніби події в Україні від початку до кінця зрежисовані за планом якихось американо-європейських жидомасонів – переляканим людям просто хочеться, аби у всього, що зараз коїться, був хоч якийсь план. Щоб хоч хтось на цій планеті точно знав, що відбувається, і чого чекати в майбутньому. Переляканим людям важко змиритися, що справжній хаос може налетіти несподівано, як порив вітру, а затишний світ, у якому вони жили всі ці спокійні роки, виявиться таким несподівано крихким.

Пам’ятаю, як багато років тому в одному з автостопів нас з дружиною підвозив до Луцька один добрий закарпатський газда. Він захоплено розповідав, як будує свій будинок – перший поверх, другий поверх, сад, квітник – рік за роком, вкладаючи копійку за копійкою, заповзято та терпляче. Щиро захоплюючись господарською жилкою того западенця (у мене, мушу зізнатися, ця риса відсутня), я був подумав тоді – “…Але ж всю цю багаторічну працю може знести один мінометний обстріл…” Подумав, і відмахнувся від цієї дикої думки. Ну справді, де Україна – а де міномети?

Що ж, міномети вже тут.

За роки мого політичного активізму мене найбільше гнітила не несправедливість у державі – з несправедливістю, як виявилося, цілком можна боротися. Найбільше гнітила масова байдужість, вона здавалася невідворотною данністю, як повітря, як вода, як осінь і зима – ВСІМ ПОХУЙ. Здавалося, не докричатися, не дозватися, не достукатися до людей, що демонстративно “над політикою”, і не бажають виходити за межі світу споживчих кредитів, роботи та хоббі. Яких не обходять абстрактні поняття типу “свободи слова”, “свободи зібрань”, “громадянського суспільства” – вони без всього цього ростять дітей та будують будинки.

Тепер політика занесена над ними, мов меч. Тепер новини з телевізора – не телешоу, яке можна вимкнути і забути, а найжиттєвіша для кожного інформація. Тепер громадяни змушені думати – а хто всі ті персонажі, що поставили нас на межу війни? Як вони взяли таку владу, хто їм дозволив? Як сталося, що знайомі, з ким лише минулого літа чудово відпочивалося в Криму, тепер благословляють на нас танки? Як сталося, що маргінальні невдахи реалістичніше бачили майбутнє, ніж солідні державні діячі?..

Обставини змушують людей переосягнути роль суспільства у власному житті, та власну роль у суспільстві.

Ейнштейн казав: “Свідомість, одного разу розширена отриманим досвідом, ніколи не звузиться до колишніх розмірів”. Ми всі зараз переживаємо дуже цінний досвід. І мені страшно за доньок, за сім’ю, за себе, за майбутнє, але я благословляю час, у якому пощастило жити.

Джерело: Дмитро Різниченко
Читайте також:

Зв'язок
Закрити

Ваше ім'я (обов'язково)

Ваш email (обов'язково)

Тема

Повідомлення

captcha