Дитина бавилась за тінями смерек
Дитина бавилась за тінями смерек,
До горизонту сонце притулилось,
І поряд наче проходила смерть,
Чи може вербам це приснилось?
У далині дрімаючих хатин,
Старець сидів, просивши милостині,
В очах клубивсь сліпий туман,
В долонях чорних було по хлібині.
І він сидів чекаючи на сонце,
Роки лишали шрами на лиці,
В усіх було своє віконце,
І свій куток, а внього лиш хлібці.
Як сумно часом пізнавати прозу,
Яку пером нашкрабало життя
Комусь воно давало щедру дозу,
Комусь у чорній ленті забуття.
Життя відходило за тінями смерек,
В останнє очі невидячі подивились,
А може поряд й проходила смерть,
І певне із сліпцем розговорилась.
© Ігор Кордис.
6 травня 2012
Джерело: Українські статуси