Статуси за темою:

Майбутнє суспільства або соціальна політика в Швеції

Майбутнє суспільства або соціальна політика в Швеції

Швеція переживає кризу інституту сім’ї. Це результат багаторічної політики правління соціал-демократичної партії, метою якої було отримати повний контроль над суспільством. Ось деякі з фактів цих наслідків:

1. Діти, що народженні у Швеції – 60% позашлюбні. 20% виховуються одним із батьків. Молоді люди не поспішають оформляти відносини – «притираються» одне до одного у цивільних шлюбах, так званих sambo – коли пари живуть разом, і serbo – коли живуть окремо. Із 38 тис. зареєстрованих та узаконених шлюбів щорічно – 31 тис. розлучень. В середньому за плечима кожного з подружжя по три шлюби, що означає наявність у дитини величезного числа родичів і декількох батьків. Вони отримали назву «пластикові батьки». Держава навіть фінансує дослідження, які повинні довести позитивний вплив такого типу відносин на дітей: переходячи після чергових розлучень від одних батьків до інших, діти набувають життєвий досвід і досвід соціальних відносин, який їм знадобиться в дорослому житті.

2. Оскільки звернення «мачуха» або «вітчим» пов’язані з не дуже приємними асоціаціями (тут теж знають історію про Попелюшку), шведи постановили вживати спеціальні визначення «батько один» і «батько два». Це засновується також з міркувань гендерної рівності. Руйнування стереотипів про роль чоловіка і жінки в суспільстві є основним завданням загальнонаціональної програми дошкільного виховання. Методи іноді здаються решті світу надто радикальними. Так, сенсацією став дитячий садок, відкритий в 2010 році в Содермальмі, район Стокгольма. Співробітники установи замінили в обігу звернення до дітей «він» і «вона», по-шведськи, відповідно, «han» і «hon», на безстатеве слово «hen», якого немає в класичній мові, але є в ужитку у гомосексуалістів. Відучуючи від «гендерних стереотипів», дітям замість звичних казок читають книжки, в яких, наприклад, два самці-жирафи дуже переживали, що не можуть мати дітей, поки не знайшли кинуте крокодилове яйце.

3. За даними шведської Асоціації сексуального рівності (RFSL), у Швеції більше 40 тис. дітей мають батьків (або одного з батьків) – гомосексуалістів. Гомосексуальних сімей стане більше, – передбачають в організації RFSL. Цьому сприяє прийняття шведським парламентом закону про штучне запліднення лесбійських пар. За законом, жінки-лесбіянки мають право на екстракорпоральне запліднення за рахунок держави.

4. «Відбувається величезна зміна ментальності і потрібна зміна традицій. Традиційна форма сім’ї не відповідає реаліям сучасності. Необхідні нові сімейні відносини, – з інтерв’ю діячки молодіжного відділення шведської партії зелених Еліни Аберг польському виданню Wprost. – У нашій партії ми говоримо, наприклад, про полігамні зв’язки як суспільно прийнятні». Явище для Швеції не нове. На хвилі сексуальної революції минулого століття тут вже був досвід проживання молоді в загальних комунах, які по-шведськи називаються «колективи».

5. Шведське держава перейняла на себе практично повний контроль над вихованням дітей. Високі податки роблять неможливим утримувати сім’ю з однієї заробітної плати, і тому, як правило, обоє батьків працюють, а дитина протягом дня перебуває в школі або інших установах суспільної опіки, де їй промивають мізки.

6. Шведським урядом створено спеціальний інститут омбудсмена, покликаний захищати права та інтереси дітей. З 1979 року тут існує абсолютна заборона на тілесне покарання дітей. Батьки не можуть безкарно дати дитині запотиличник, потягнути за вухо або підвищити на нього голос. За побиття дитини загрожує 10 років в’язниці. Ще з дитячого саду діти в подробицях проінформовані про свої права і необхідності повідомляти поліції про такого роду пригоди. І вони цим користуються. У конфлікті між інтересом дитини і інтересом батька держава приймає сторону дитини.

Гучний розголос отримала історія дівчинки-підлітка, яка звинуватила свого вітчима у побитті та сексуальних домаганнях. 12-річна Агнета просто розсердилася на нього за те, що він приспав кошенят, а вона хотіла їх залишити. Вона звернулася в поліцію, давши інструкції своїй молодшій трирічній сестричці, що слід говорити. На підставі показань вітчим був затриманий і засуджений. Мати, яка не повірила дочці, була позбавлена ​​права батьківського піклування. Агнету передали в прийомну сім’ю. Через три місяці дівчинка зрозуміла, що вчинила неправильно, пробувала повернути свою заяву і звільнити вітчима. Але юридична машина вже закрутилася. До того ж ніхто не сприймав каяття дівчинки серйозно, адже жертви інцесту дуже часто відмовляються від своїх свідчень. Дійшло до того, що «жертва» стала писати у всілякі інстанції, генеральному прокурору зокрема, де докладно описала всю історію, що вітчим невинний, що вона все придумала, пояснила чому. Але прокурор теж не втрутився.

7. У праві на виховання дітей відмовлено не тільки батькам, але і вчителям. До восьмого класу учням не ставиться оцінок, невстигаючих не залишають на другий рік, ну і, звичайно, нікого не виганяють зі школи. Учні говорять вчителю «ти», і вони не зобов’язані відповідати на вчительські вітання. Вчителі скаржаться, що в класах важко працювати через хаос, шуму і агресії на уроках.

8. У шведському законодавстві немає поняття влади батьків як в побутовому, так і в юридичному сенсі. Ні категорії «батьківське право», є «право опіки і відповідальності за дитину», яке за законом в рівній мірі несуть батьки і держава. Але держава вважає, що воно здатне краще опікати і виховувати, а тому втручається в сімейний виховний процес. Головною установою такого роду є Центральна рада з питань охорони здоров’я та соціального захисту, яка у Швеції називають «соціалом». Щорічно у батьків забирають у середньому 12 тис. дітей. Роблять це з благими намірами. Приводом можуть бути «помилки у вихованні», «розумова нерозвиненість батьків» і навіть «надмірна опіка».

Так, Мар’яна Зігстроєм була позбавлена ​​батьківських прав, тому що «дуже опікала» свого хворого на епілепсію сина Даніеля. Хлопчик переходив з родини в родину, стан його погіршувався. Даніель написав матері близько 40 листів з проханням про допомогу, та зверталася в різні соціальні та урядові організації, але безуспішно. Син помер, тому що під час нападу черговий опікун просто не знав як йому допомогти. Мар’яна Зігстроєм висунула звинувачення державі. Програла у всіх інстанціях. Більше того, держава зобов’язала жінку відшкодувати судові витрати у розмірі 1,5 млн. крон.

З цього приводу відомий скандинавський письменник і журналіст польського походження Мачей Заремба, що пройнявся історією Мар’яни Зігстроєм, яка безрезультатно волає про необхіність справедливості зі сторінок шведських видань, сказав спересердя: «Називати Швецію державою права – це «чорно жартувати». Він також зазначив, що шведська держава, в минулому сторіччі перетягнувши на себе обов’язки сім’ї, сьогодні вже не в змозі виконувати ці функції. Через брак грошей закриваються не тільки центри опіки, а й школи, дитячі сади. «А коли державна модель не функціонує, доводиться волею-неволею переосмислювати сімейні цінності: відомо, що мати заради порятунку своєї дитини кидалася під поїзд. Але досі цього не робила жодна соціальна комісія».

Джерело: Українські статуси
Читайте також:

Зв'язок
Закрити

Ваше ім'я (обов'язково)

Ваш email (обов'язково)

Тема

Повідомлення

captcha