Статуси за темою:

Просто говоріть українською

Шо я вам скажу…
От провела якось свій персональний експеримент, вже більше року, чи може й два, коли говорю з якимись службами та взагалі з усіма, говорю українською. Результат спостережень такий:
– Всі кажуть “У вас така правильна українська і не скажеш, шо ви пишете як селючка в фб”. Дорогенькі, я і є селючка якшо-шо. І як то воно мені ще писати і говорити як не по-маминому?
– Російськомовні люди з російщини часто слухають мене прочинивши рота, перепитую “Вам перекласти?” , відповідають “Ну что ви, я нічего нє поняла, но ето так звучіт”.
– Коли я пробувала навіть процитувати когось мовою руського оригіналу, мені мигом казали “Нє пєрєходітє на русскій, ні в коєм случає”.
– Звідси закралася думка, що я отвратітєльно звучу на узком.
– Якщо ще рік тому таксисти, оператори ПБ, оператори київради та інших служб, продовжували мені чтокать. То зараз мигом переходять на українську, і нехай ламано проте старанно говорять.
– Коли не переходять чемно цікавлюсь “ми можемо продовжити розмову українською?” продовжують.
– Нещодавно стріла в таксі земляка, говоримо з ним такі про дороги, він там щось російською, щось українською. А тоді не втримався і каже – “Ви так говорите як моя мама з пирятинщини” ой і зачепились ми тоді з ним, гроші брать не хотів, попросив обнятися наостанок, приїхавши, ще півгодини сиділи в машині теревенили, згадували всякі історії тих країв. А коли я Дмитра Луценка цитувала, то аж сльози йому на очі набігли.
– Навіть кассири в придворних магазинах заговорили зі мною українською.
– коли дзвонять мені іншомовні блогери то говорять урочисто, дещо по-вчительському але українською і іноді відверто тішаться тому що вдалося дібрати правиьних слів.
– кілька разів мами на майданчику цікавилися де і як мовжна повчитися такої мови, порадила їм пошукати відкриті курси в Києві. Нажаль ніяких таких курсів он-лайн не знайшли. Тому якщо знаєте, підкажіть, а якщо не знаєте, то мабуть таки треба робити для дітей і для дорослих, з он-лайн спілкуванням, з поясненням з писемністю. Бо гавкать то діло полєзне, але треба ще й щось зробити.
– А ще шалено тішуся коли чую якесь нове слово, особливо якийсь діалектизм, знайду його і бавлюся як дитина, гортаю на язику, мощу куди попало, аби тільки воно ще раз зазвучало.

Я не знаю чи це добре, чи ні, але мені так від цього гарно і зручно.
Лагідна українізація, чи як?))))

Джерело: Татуся Бо
Читайте також:

Зв'язок
Закрити

    Ваше ім'я (обов'язково)

    Ваш email (обов'язково)

    Тема

    Повідомлення

    captcha