Статуси за темою:

Один день з життя

Дивний сьогодні день. За 20 хвилин в супермаркеті мені трапився щасливий чоловік у камуфляжі, який купував коньяк і шампанське, і нещасливий чоловік у камуфляжі, який намагався влаштувати бійку і кричав, що тут усі затарюються, щоб нажратись під йолкою, а на Сході гинуть хлопці. Бійки не вийшло. Людям навколо явно було соромно. Бо він був правий, але, чорт забирай, не покидаєш же через це посеред супермаркету шампанське і мандарини. Потім був підліток із синдромом Дауна, що ходив по залу в костюмі чогось пухкого і жовтого, рекламуючи якусь фігню. А додому мене віз глухий таксист, і я півдороги писала йому смс-ку, щоб привітати з Новим роком. Мені останнім часом щастить на глухих водіїв, і щоразу я радію, що ці люди працевлаштовані і мають змогу заробляти собі на життя, і щоразу мені соромно так думати, бо, якби в моїй голові не було стереотипного мотлоху, я б узагалі не звертала на це уваги. Глухий і глухий, зрештою, чим я принципово відрізняюсь від нього.

Останні дні – якийсь суцільний потік людей, що живуть дуже відмінним від мого життям. І, коли я за ними спостерігаю, то ловлю себе на думці, що взагалі мало що знаю і розумію.

А, перед супермаркетом ще була напрочуд весела, привітна і терпляча тьотя на пошті. Я давно не зустрічала на пошті таких людей. Поговорити з привітною тьотєю з Укрпошти – це майже як зустріти святого Миколая. Шансів мало, але віра завжди винагороджується.

Джерело: Halyna Tanay
Читайте також:

Зв'язок
Закрити

Ваше ім'я (обов'язково)

Ваш email (обов'язково)

Тема

Повідомлення

captcha