Статуси за темою:

Про те, як ми збирали милостиню

Про те, як ми збирали милостиню

Стояли ми під супермаркетом. Він сидів в інвалідній колясці і просив собі на їжу. Мовчки, без таблички, просто простягаючи тремтячу руку. Поблизу стояв я і збирав допомогу для бійців Добровольчого Українського Корпусу (ДУК Правий Сектор), які разом з ВСУ утримують донецький аеропорт і підходи до нього.

Хтось кидав копійки йому, хтось клав щось мені в багажник. Хтось соромливо відвертався і від мене і від нього. Хтось намагався виявити в мені шахрая, таким показував документи та свої фото з передової. А хтось відкрито насміхався з нас обох.
Соромно просити, дуже соромно…

Раптом хлопець на інвалідній колясці розвертається і їде до мене. Простягає руку із зажатими в ній гривнями та просить допомогти покласти їх в коробку. Самому зробити це важко, він майже паралізований. Трохи працюють руки.

Питаю навіщо це робить, самому не буде що їсти… Відповідає: хлопцям на передовій потрібніше, він хоче їм допомогти як може… В нього воює єдиний друг. Каже приїжджав до нього, розповідав про війну, показував фото. Де його друг зараз він не знає, немає від нього звісток… В його очах біль, страшний біль. Віддає гроші та їде далі просити…

І тут я починаю розуміти. Це не я тут стою і прошу про допомогу, це хлопці просять, які під шквальним вогнем московських окупантів тримають оборону, щоб ворог не пройшов далі і не приніс війну на всю Україну. Це не хлопець інвалід просить, це благають про допомогу сотні тяжкопоранених на цій війні…

І мені вже не соромно, і я пишаюсь цим хлопцем патріотом на інвалідному візочку.
Соромно хай буде тим хто відвернувся і пройшов повз нас. Соромно хай буде керівництву держави, яка заставляє солдат патріотів, що проливають свою кров і віддають своє життя за Україну жебракувати…
Слава Україні…

Джерело: УКРОП | ПРАВИЙ СЕКТОР | НОВИНИ АТО
Читайте також:

Зв'язок
Закрити

Ваше ім'я (обов'язково)

Ваш email (обов'язково)

Тема

Повідомлення

captcha