Статуси за темою:

Мій хлопчику, прости мене, прости…

Мій хлопчику, прости мене, прости…
Тебе повинна й мушу відпустити…
Ти маєш йти, ти мусиш йти
І Батьківщину нашу захистити!

Тебе я маю зупиняти,
І умовляти, і кричать…
Та я погана, певно, мати,
Бо на війну тебе збираюсь провождать…

Нехай мене за це осудять
Судом людським та злісним поговором,
Нехай сміятись наді мною будуть,
Якщо в бою тебе спіткає горе…

Нехай мене клянуть й камінням забивають
За те, що я «убивця без душі»,
За те, що сина відпускаю,
За те, що сина віддаю війні…

Мої то сльози і моя тривога,
Мій син, то кров і плоть моя
Я знаю, що смертельна та дорога,
Але він любить край наш як і я!

Я знаю, сину, ти пішов би й так,
А дозвіл мій не захотів би і спитати!
Одна в нас кров і плоть одна,
Тому я знаю це, бо я тобі є мати!

І будуть правда й небеса за нами,
Бо ми обоє добре знаєм,
Що Українці, то є Вільні Люди!
Ну, а рабів до раю не пускають!

Світлана Пазиченко ©
26.03.2014

Джерело: Українські статуси
Читайте також:

Зв'язок
Закрити

Ваше ім'я (обов'язково)

Ваш email (обов'язково)

Тема

Повідомлення

captcha