Статуси за темою:

Мітка: історії з життя

Один день з життя31.12.2014

Дивний сьогодні день. За 20 хвилин в супермаркеті мені трапився щасливий чоловік у камуфляжі, який купував коньяк і шампанське, і нещасливий чоловік у камуфляжі, який намагався влаштувати бійку і кричав, що тут усі затарюються, щоб нажратись під йолкою, а на Сході гинуть хлопці. Бійки не вийшло. Людям навколо явно було соромно. Бо він був правий, але, чорт забирай, не покидаєш же через це посеред супермаркету шампанське і мандарини. Потім був підліток із синдромом Дауна, що ходив по залу в костюмі чогось пухкого і жовтого, рекламуючи якусь фігню. (більше…)

Мітки:

Поміняти долари в ПриватБанку15.11.2014

була в приватбанку щойно.
розрахувалась, вже йшла до виходу, аж тут дівчинка, шо стояла позаду мене в черзі, сказала в віконце каси: можна мне 400 долларов помєнять?.
реакція залу була десь, як на картинці)

Поміняти долари в ПриватБанку

Мітки: , , , ,

Ватніки в США28.10.2014

Ватница в США

Під час мого перебування у Хатинці України у Парку Бальбоа в Сан-Дієго, окрім приємних зустрічей з українцями, що живуть в США вже дуже давно, й людьми з інших куточків світу, котрі цікавляться Україною, подіями в ній та її історією, вчора я мав неприємність зустріти одну із зазомбованих солдатів Путіна, яка прийшла практично на маленьку частинку України в Південній Каліфорнії, щоб розказати мені “правду” про те, що там відбувається. З її тону і настрою було одразу видно, що вона прийшла поконфліктувати і наприавити мене на “путь істинний”.

(більше…)

Мітки: , , , , , , ,

Гопстоп по-франківськи28.10.2014

Європа Європою, сервіс, комфорт, всі діла. Але ось зараз офіціант в кафе у Франику попросив 5 грн в борг. Це так душевно, що я просто розгубився.
– Чому в мене? – питаю.
– Так ви єдиний відвідувач. – каже.
І справді, єдиний.
Зате цей пацан підспівує Вакарчуку. І набити живіт можна смачно і дешево.
Привіт, Україно, я вдома.

Мітки: ,

Облизень,або турист по неволі4.06.2013

спіймав облизня

Був теплий літній вечір. Вже прийшовши до тями після служіння в лавах армії і почавши знову вимовляти солов’їною мовою (бо за 2 роки я вже казав не ШО, а ЧЁ) я вимовив до двух друзів що сиділи поруч і ловили свої думки як мух, але марно, вони розліталися в різні боки.

“Колєги! А не заробити чи нам купу грошенят? – Як? Як?” – жили колєги, і по їх очам було видно що до них повертається сенс життя. Час який був нудний і повільний до цього, просто почав шаленно летіти! (більше…)

Мітки: ,

Зв'язок
Закрити

Ваше ім'я (обов'язково)

Ваш email (обов'язково)

Тема

Повідомлення

captcha