Статуси за темою:

Мітка: сумні статуси про життя

Внутрішній діалог15.05.2015

Ворон роздирає груди

Північ. Кабінет. Тьмяне світло настільної лампи холодним світлом падає на монітор, який мов винуватий, висвітлює слово “…вибач…” хоча, якщо придивитись уважніше, то можна побачити, що там діалог. (більше…)

Мітки: , ,

Здається, я не живу1.04.2015

Здається, я не живу

Здавалося б, коли тобі двадцять років, ти маєш бути неймовірно щасливим. Ти молодий, повний можливостей, для тебе відкритий весь світ. Саме зараз тобі надано всі розкоші життя! Тобі залишається їх прийняти. Ти просто маєш зрозуміти, куди тобі податися й що робити. Тобі дано все й залишається лиш одне. Здається, так просто: все проти одного. Й якщо ти не справишся з одним, то й не отримаєш нічого. (більше…)

Мітки: ,

Крик душі підлітка29.10.2014

Життя…Хто придумав цю “фігню”? Жити? А для чого? Який сенс моїх страждань? Який сенс того, що я з кожним днем все більше і більше розчаровуюся в своїх друзях, коханій… Життя кожного разу кидає нам все нові непередбачувані виклики… Виклики внутрішнього “Я”. Я часто впадаю в депресію – і знаходжусь тільки у своєму світі. (більше…)

Мітки: , , , ,

Помилялась? Дурепа..9.06.2014

Ти ніколи не зачиняв двері. Я ж кричала тобі,що буде протяг наших тіл. Помремо/забудемось/зникнемо. Протягнуло таки. Я більше не пам*ятаю твоїх рук. Не згадую твоїх слів. Палю іноді виходячи на балкон під пісні Pink Floyd. Чому ти так робив? Не забула. Важко. Ти йшов так стримано, що це навіть дратувало мого кота. Не обертаючись, не ридаючи як я, не затримався надовго. Твій слід від лоферів залишився не тільки на килимку, але й на душі.Ти розірвав її, залатав, потім знову. Все по кругу. Хто придумував нас? Хто придумав твою холодну впевненість? Я не сумую навіть. Я тільки б*ю об стіни лікті. Я тільки не дивлюсь на сонце. Тільки втрачаю свідомість. Ні, не сумую. І не боляче зовсім. “Все добре” знають всі знайомі, друзі, то як може бути боляче? Ти пам*ятаєш обіцяв не залишати мене? Обіцяв. Я не вірю. Більше нікому. Відвертість як оголоений дріт – мене вбило. Я ненавиджу твої фісташкові очі. “Я не пам*ятаю їх колір” сказала сьогодні подрузі. Збрехала. Я тепер постійно брешу.

Я просила не зачиняти двері. Зачинив. Все одно проятгнуло 
Помилялась? Дурепа…

Мітки: , , , , ,

Зустріч, що залишає сум на душі23.12.2013

Якось все не просто так… Кожна зустріч не є випадковою- все зазначено на небі. Та іноді щось залишає гіркий присмак в душі – я не люблю цього. Гіркота не дає прокинутися щасливим, не дає вдихнути повітря на повні груди і відчути радість життя. Прикро, коли не знаєш, звідки приходить цей сум- так би я закрила йому дорогу, якби знала- звідки він прийде…

Зустріч, що залишає сум на душі

Мітки:

На що заслуховують українці?25.09.2013

Деякі лжепророки сьогодні лестять наш слух, говорячи, що українці заслуговують кращого життя, кращої влади, кращої долі.

Це неправда.

За 20 років незалежності ми зробили 40 млн. абортів. Ми здійснюємо найбільшу у світі кількість абортів на душу населення. 80% перших вагітностей в Україні переривається абортами. Ми самі знищуємо практично всіх наших первістків – силу і красу нації. (більше…)

Мітки: , , , ,

Деякі речі трапляються всього раз у житті16.08.2013

Рано чи пізно настає момент, коли ваші шляхи розходяться. Кожен вибирає свою дорогу, думаючи, що колись вони знову зійдуться. Але з часом вони стають все далі. Спочатку ти вважаєш це нормальним: «ви ж створені один для одного; адже рано чи пізно все повернеться». Однак, цього не відбувається. Замість цього настає зима. І ти раптом розумієш, що все скінчено. Раз і назавжди. І в цей момент, ти розумієш, що деякі речі трапляються всього раз у житті. І не важливо, як сильно ти будеш намагатися відчути це знову. Ти більше ніколи не піднімешся на три метри над рівнем неба.

Дівчи на і хлопець

Мітки: , ,

Зв'язок
Закрити

Ваше ім'я (обов'язково)

Ваш email (обов'язково)

Тема

Повідомлення

captcha